FANDOM


М24 (нім. Stielhandgranate) — німецька ручна наступальна граната.

ІсторіяРедагувати

Розроблена в 1915 році для озброєння німецької армії, втягнутою в позиційні бої на Західному і Східному фронтах. На відміну від російських, британських та французьких аналогів, пристрій цієї гранати максимально полегшував процедуру застосування і підвищував зручність кидка.

Граната залишилася на озброєнні після Першої світової війни; вона стала одним з головних символів Вермахту. В роки Другої світової було випущено більше 75 млн цих гранат. У російських солдатів вона отримала прізвисько "калатало", у західних союзників - "толкушка" (potato masher).

Після Другої Світової війни М24 складалася на озброєнні китайської, північнокорейської і в'єтнамської армій, використовувалася партизанськими загонами. У швейцарській армії вона "протрималася" до 1990-х років.

БудоваРедагувати

Stielhandgranate24.jpg
Граната складається з металевого корпусу, всередині якого знаходиться вибухова речовина (амонал або тротил) масою 160-180 г та капсуль-детонатор, закривають знизу, загвинчується кришкою дерев'яної рукоятки з розміщеним в ній запалювальним механізмом.

Запалювальний механізм тертого типу складається з дистанційної трубки з капсулем, склянка з тертим складом, чашечки стаканчика, дротяної терки з свинцевою (або порцеляновою) кулькою і шовкового шнура з порцеляновим кільцем.

Корпус гранати ґрунтували червоною фарбою і забарвлювали в польовий сірий колір або в темно-зелені тони. У такому вигляді граната застосовувалася як наступальна і мала радіус ураження уламками близько 10-15 м.

Для використання гранати в якості оборонної застосовувалася сорочка зі сталі або металокерамічного складу з насічками, яка кріпилася до корпусу дротом. Радіус ураження гранати, оснащеної осколковою сорочкою, збільшувався до 30 м, а дальність розльоту окремих осколків могла досягати 100 м.

Харектеристика та маркуванняРедагувати

M24 ruchnaya granata 4.jpg
Маса гранати у поєднанні зі зручною дерев'яною рукояткою та розумно розміщеним центром тяжіння дозволяла вкидати її у середньому на дистанцію 35-40 метрів, фізично міцний та тренований гренадер міг закинути гранату на дистанцію до 65 метрів.

З недоліків: заряд вибухової речовини боявся вологості та був схильний до злежування під час довгого зберігання (більше одного року). Терочний запал гранати був ще одним слабким місцем: по-перше він також боявся вологості, по-друге при недостатньо різкому висмикуванні запального дроту не відбувалось запалення терочного складу і граната, звичайно, не вибухала. Все це призводило до багато численних відмов під час бою, якщо граната не вибухала на протязі 10-ти секунд після ініцілізації, вона була небезпечна не більше ніж камінь.

Країни експлуатантиРедагувати

  • Китай.png Китай
  • Індонезія.png Індонезія
  • Фінляндія.png Фінляндія
  • Малайзія.png Малайзія

ГалереяРедагувати

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі