Вишкіл луганських партизан
Націоналістичне підпілля Луганщини - рух опору російській окупації під час російсько-української війни на сході України, яка почалась у 2014 році. Сформований на основі місцевої організації ВО "Свобода". Цей рух, чи не єдиний централізований та розгалужений рух опору українців на території Луганської області.
Керівництво підпілля[]
Відомо, що керівниками націоналістичного підпілля на Луганщині були Артем Заіка, Тарас Попов та Андрій Лебідь на початку діяльності.
Заіка Артем Миколайович
Заіка Артем Миколайович - з 2012 року голова Луганської обласної організації ВО "Свобода", помічник народного депутата Ігоря Швайки 2012 -2014р, Тараса Осауленка 2014 та Олександра Марченка з 2015 року; радник міністра АПК Ігоря Швайки у 2014 році. Як керівник обласної організації з початком бойових дій та окупації частини території почав організовувати роботу підпілля на Луганщині з числа "свободівців" та інших патріотів на Луганщині. Став фактичним керівником підпільної мережі. Паралельно займався волонтерською діяльністю, і 2015 році очолив ГО "Волонтерський Легіон Свободи".[1]
Попов Тарас Вікторович
Попов Тарас Вікторович - член ВО "Свобода" в м. Луганськ, з 2012 р. член луганського обласного комітету ВО "Свобода" - заступник обласного голови з загальних питань, з 2015 заступник з воєнних питань. Один з організаторів та керівників націоналістичного підпілля на Луганщині. Боєць батальйону "Айдар" з 2015 року. Помічник народного депутата Осауленка Т.В. у 2014 році, та Марченка О.О. з 2015 року.
Лебідь Андрій Іванович - помічник народного депутата Ігоря Швайки 2012-2014 рр, брав участь в організації підпільної мережі в перші тижні війни, з червня 2014 боєць батальйону "Айдар".
Відомо що у підпіллі були й польові міські/районні керівники безпосередньо в зоні окупації, але про них поки нічого не відомо.
Структура та діяльність[]
Підпільний рух на Луганщині умовно поділявся на 5 груп: "Північ" - Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Кадіївка, Алчевськ, Брянка; "Луганськ" - м. Луганськ та околиці; "Схід" - Сорокінський та Довжанський райони; "Південь" - м. Хрустальне, м. Антрацит, Лутугінський раойн; та група "Марківка". Орієнтовна кількість підпільників - 200 осіб.[2]
Підпілля на Луганщині займалось збором розвідувальних данних на окупованій території, проте відомо про декілька спецоперацій: порятунок 6 літунів збитого літака ЗСУ та порятунок волонтерської групи Гаврилюка у Сєвєродонецьку. Також за час діяльності за допомогою партизан було арештовано близько 10 високопоставлених сепаратистів та зібрано інформацію про пів тисячі бойовиків середньої та рядової ланок.
Початок діяльності[]
Першою операцією луганських націоналістів в протидії російським окупантам вважається "стаханівська операція" (тепер м. Кадіївка), яка відбулася ще до активних бойових дій - в квітні 2014 року. Відомо, що причиною захоплення сепаратистами та російськими спецслужбами будівлі СБУ в Луганську було попереднє затримання лідерів терористів у Кадіївці (Стаханові) й вилучення в них 300 одиниць стрілецької автоматичної зброї. В 2015 році тодішній керівник Луганської СБУ зазначив, що "стаханівська операція" зламала плани РФ по захопленню всього південного сходу країни [3]
"Стаханівська операція" перебила плани ФСБ, що, в свою чергу, спровокувало бунти в Луганську на місяць раніше, ніж то було заплановано Кремлем [4]. Саме діяльність націоналістів в Кадіївці, які виявили знаходження в місті російських диверсантів, у співпраці з СБУ привела останніх до лідерів терористів і їх арешту. [5] Вважається, що саме це призвело до зриву задумів ФСБ по підриву всього Сходу України.
Порятунок групи Гаврилюка[]
На початку липня 2014 року герой Майдану - козак Гаврилюк з трьома волонтерами-козаками випадково потрапили в окупований Сєвєродонецьк. Місцева підпільна організації врятувала та вивезла волонтерів з окупованого міста[6]. Ця операція підпілля проводилась при зовнішній координації народних депутатів Ю. Сиротюка та С. Ханенка, а також безпосередньо керівників підпільної мережі Артема Заіки і Тараса Попова.