Ангон (давньоангл. гачок, вістря, шип) — метальна середньовічна зброя франків, що мала призначення сповільнювати руху противника і заважати йому керувати щитом під час битви. Використовувався також англосаксами та іншими німецькими племенами .
Всупереч популярній думці, ангон був рідкісним явищем на полі бою. Залишки цієї зброї знаходять тільки в похованнях багатих варварських правителів і вождів. До VII століття ангон перестав використовуватися.
Історики припускають, що ангон був аналогом римської пілуми.
Ангон представляв собою рід списа: наконечник з відставленими ззаду зубцями насаджувався на дуже довге і важке древко, яке, волочилося по землі в той час, коли наконечник впивався в щит ворога, позбавляло або суттєво обмежувало його можливість захищатися. Якщо ж кинутий ангон потрапляв в тіло ворога, то крива вістря наконечника не дозволяла витягнути його з рани і тому ангон цілком справедливо вважався жахливою зброєю франків. На британських островах довжина ангона коливалася в діапазоні 1,6 - 2,8 м. У континентальній Європі ангон був дещо довший - 2,3 - 3 м. Наконечник в середньому мав довжину в 50 см.
Галерея[]
