Айкут (яп. підігнане гирло) — японський ніж, різновид танто, відмітною особливістю оправи якого є відсутність цуби (гарди) і майже ніяк не позначений перехід до клинка. Заточений з одного боку клинок має злегка вигнуту форму. В якості переходу зустрічається тонкий обідок, виконаний з металу або безпосередньо з матеріалу самої рукояті.
Один з найбільш поширених типів ножів в Японії. Представлений як різними розмірами (довжина клинка від 10 до 30 см), так і всілякі стилі рукоятей і піхов. Класичними для даного типу ножів є гладкі рукояті або рукояті з розкішною різьбою. Також поширений стиль обтягування шкірою ската. Обшивка рукоятей зустрічається вкрай рідко. У більшості випадків матеріал і оформлення піхов як би продовжують рукоять, так що ніж виглядає єдиним стильовим блоком. Лінія стику часом практично непомітна так, що може виникнути сумнів, з якого боку знаходиться рукоять. Особливо це властиво виробам з полірованої деревини і кістки, в оформленні яких відсутні металеві деталі.
Історія[]
Під час ближнього бою айкуті застосовувався самураями для нанесення останнього удару поваленому на землю противнику. Згідно бусідо заборонялося вбивати мечем противника, який лежить на землі. Оскільки айкуті не рахувався мечем, як катана або вікідзасі, вбивати ним лежачого противника не заборонялося.
Айкут носилився за поясом, як і мечі. Великі — збоку, на зразок вікідзасі, середні — майже на животі, маленькі, будучи потайною зброєю, могли розміщуватися де завгодно: в рукавах, за пазухою і так далі.
Після завершення Епохи воєн (приблизно з 1600 року ) айкуті поступово стає більше витвором мистецтва, ніж зброєю.
Галерея[]
