Алабаша — абхазька мисливська лопатка, що виконує також роль сошки для рушниці. Алабаша це гірський посох з гострим залізним наконечником, один з найдавніших видів зброї. Має розвилку для упору рушничного ствола, і металеве вістря, щоб увіткнути алабашу в землю. Гострий наконечник перетворює посох в серйозну зброю. У розвилку на кінці палиці клали ствол рушниці. Таким чином, палиця одночасно служила і палицею, і списом, і сошкою.
Алабаша — приналежність старійшини в роді. На свята і збори старійшини приходять з алабашами. У абхазів до сьогоднішнього дня дожила "мова алабаші" - "мова палиці", за допомогою якої можна вести розмову без слів.
Цей посох робиться спеціально для ради старійшин і передається з покоління в покоління. Посох робиться строго настрого з кизилового дерева. Мисливці за старих часів посохом користувалися для того, щоб був штатив - ставили посох, клали рушницю і прицілювалися. Саме для цього рогулька. А під цією рогулькою ще одна рогулька, щоб рука мала опору. І гострий кінчик, щоб в землю встромити.
У абхазів до сьогоднішнього дня дожила "мову алабаші" - "мова палиці", за допомогою якої люди похилого віку могли висловлювати "цілі семантичні фрази". Без слів, "мовою алабаші", примиряли ворогуючих... Алабаща, гострим кінцем вбита в землю, символізувала центр світобудови.
На важливих переговорах, одним із засобів спілкування у абхазів є (алабаша) посох, наприклад, з приводу примирення ворогуючих сторін алабаша голови делегації була красномовно розмовляючим знаком. Від того, як він встромляв алабашу в землю, присутні розуміли його настрій і наміри.
Якщо це робилося тихо, спокійно, то значило: "Не треба поспішати, давайте подумаємо", якщо вістря алабаші відхилялося в бік: "Я втомився від непотрібних слів!". Такий жест стимулював протилежну сторону прискорити вирішення питання. Якщо при обговоренні складного питання керівник делегації підпирав своє тіло алабашою, наприклад, ставлячи її в пахву або кладучи голову на руки, що спочивають на наверші алабаші, це означало: "Мені важко. Це гостра ситуація. Вимагаю загальної уваги і максимальних зусиль". Така поза служила також мовчазним докором своїм, які неактивно беруть участь у переговорах. Перекіс алабаші рукояттю в свою сторону означав: "Я просто втомився", рукояттю в бік виходу - знак товаришам: "Справу зроблено. Можна йти".