Джеронімо — військовий ватажок чірікауа-апачів, який протягом 25 років очолював боротьбу проти вторгнення США на землю свого племені. У 1886 році був змушений здатися американській армії.
Біографія[]
Гоятлай (Джеронім ) народився в племені бедонкое, яке відноситься до чірікауа, поблизу від річки Гіла, на території сучасної Арізони, в той час - у володінні Мексики, однак родина Джеронімо завжди вважала цю землю своєю. Походження прізвиська Джеронімо невідомо. Деякі вважають, що воно походить від Святого Ієроніма (в західному вимові Джером), якого мексиканські вороги Гоятлая закликали на допомогу під час боїв. За іншою версією прізвисько Джеронімо - транскрипція того, як дружні йому мексиканські торговці вимовляли справжнє ім'я Гоятлая. Батьки Джеронімо навчили його відповідно до традицій апачів. Він одружився на жінці з племені чірікауа і мав трьох дітей. 5 березня 1851 загін з 400 мексиканських солдатів зі штату Сонора. під керівництвом полковника Хосе Марія Карраско напав на табір Джеронімо біля Ханос в той час, як більшість чоловіків племені вирушили в місто торгувати. Серед убитих виявилися дружина, діти і мати Джеронімо. Вождь племені, Мангас Колорадас, вирішив помститися мексиканцям і відправив Гоятлая до Кочіс за допомогою. Хоча, за словами самого Джеронімо, він ніколи не був вождем племені, з цього моменту він став його військовим лідером. Для племені чірікауа це також означало, що він був і духовним лідером. Відповідно до займаної посади саме Джеронімо очолював багато рейдів проти мексиканців, а згодом і проти армії США. Завжди поступаючись противникові числом в битві з мексиканськими та американськими військами, Джеронімо прославився своєю відвагою і невловимістю, яку він демонстрував з 1858 по 1886 рік. Наприкінці його військової кар'єри
він очолював крихітний загін з 38 чоловіків, жінок і дітей.
Цілий рік за ним полювали 5000 солдатів армії США (чверть всієї американської армії на той момент) і кілька загонів мексиканської армії. Люди Джеронімо були одними з останніх незалежних індіанських воїнів, що відмовилися визнати владу уряду Сполучених Штатів на Американському Заході. Кінець опору настав 4 вересня 1886, коли Джеронімо був змушений здатися американському генералові Нельсону Майлзу в Арізоні. Джеронімо та інші воїни були відправлені в Форт-Пікенс, штат Флорида, а його родина в Форт-Меріон. Вони возз'єдналися в травні 1887, коли всі разом були перевезені в Казарми Маунт-Вернон в Алабамі на п'ять років. У 1894 році Джеронімо перевезли в Форт-Сілла в Оклахомі.
У літньому віці він став знаменитістю. Він з'являвся на виставках, включаючи всесвітню виставку 1904 року в Сент-Луїсі, штат Міссурі, де продавав сувеніри та власні фотографії. Однак повернутися на землю предків йому не дозволялося. Джеронімо брав участь у параді з нагоди інавгурації президента США Теодора Рузвельта в 1905 році. Він помер від пневмонії в Форте-Сілла 17 лютого 1909 і був похований на місцевому кладовищі полонених індіанців-апачів.
У 1905 році Джеронімо погодився розповісти свою історію С. М. Барретту, голові департаменту освіти в Лоутона, територія Оклахома. Барретт звернувся за дозволом до президента, щоб опублікувати книгу. Джеронімо розповідав тільки те, що хотів розповісти, не відповідав на питання і нічого не міняв у своєму оповіданні. Імовірно Барретт не робив власних великих змін в оповіданні Джеронімо. Фредерік Тернер пізніше перевидав цю автобіографію, прибравши примітки Барретта і написавши введення для не-апачів.
Галерея[]
