Повстання Бекона — збройне повстання в 1676 році поселенців Вірджинії на чолі з Натаніелем Беконом проти панування губернатора Вільяма Берклі.
Хід повстання[]
Причини[]
Причин для виступу колоністів безліч, але всі вони вказують на розкол в колонії, що стався в основному через економічні проблеми: зниження цін на тютюн, зростаюча сила сусідніх колоній — Меріленда і Кароліни, суперництво з якими коштувало багатьох зусиль, зростали ціни не промислові товари з метрополії. Значення мали так само втрати англійського флоту в боротьбі з Голландією. Частішали проблеми, викликані погодними умовами: зливами, повенями, посухами, ураганами. Втомившись від всього цього, колоністи шукали "цапа відбувайла", яким, у результаті, стали місцеві індіанці. Ворожість двох сторін незабаром переросла в бойові зіткнення. Це сталося в 1675 році, коли в результаті набігу індіанців на віддалені плантації було вбито кілька їхніх вождів.
Населення чекало від губернатора активних дій, проте Берклі не поспішав з прийняттям рішення. Тому що підтримка дружби з окремими місцевими народами було для нього вигідною через торгівлю хутром. Тому він задався метою переконати колоністів, що місцеві народи не ворожі. Берклі провів кілька демонстративних операцій з роззброєння індіанських племен і ввів заборону на продаж зброї індіанцям.
Для вирішення «індіанського питання» губернатор скликав Довгу Асамблею в березні 1676 року, яка оголосила війну проти «поганих» індіанців, встановивши захисну лінію навколо Віргінії. Витрати щодо її зміцнення лягли на місцевих жителів, які вважали нову політику спробою губернатора захистити себе і коло своїх наближених. Побічним ефектом заборон на торгівлю з індіанцями для приватних осіб стала монополізація торгівлі хутром. Сам Бекон і багато фермерів, які займалися цим промислом протягом кількох поколінь, втратили таку можливість.
Початок бойових дій[]
В результаті, Бекон очолив армію добровольців для боротьби проти індіанців, яка була створена лише завдяки тому, що він взяв всі витрати на себе. Бекон зажадав від губернатора санкціонувати його дії, передавши йому командування. Але Берклі не визнав його повноважень. Тоді Бекон вирішив діяти самостійно, вирушивши в похід на місцевих індіанців. За протидію волі губернатора, Берклі проголосив лідера збройних колоністів бунтівником, і видав наказ про його арешт. У відповідь, Бекон закликав колоністів до повстання проти свавілля губернатора. 23 червня загін повсталих попрямував в Джеймстаун до вимог розпочати повномасштабну війну з індіанцями і не порушувати справу про заколот перед королем. Узята під контроль Беконом і його прихильниками Генеральна асамблея прийняла закони, згідно з якими привілейовані верстви населення повинні були платити податки нарівні з усіма, встановлювався період, протягом якого місцеві власті повинні били змінюватися, в число збирачів податків були включені виборні особи та ін. Ці закони назвали «Законами Бекона». Також за ініціативи Бекона полонені індіанці ставились в положення рабів.
"Декларація", що звинувачувала Бекона.
Після прийняття цих актів Бекон знову вирушив на боротьбу з індіанцями. Цю паузу губернатор використовував, скликавши військо в 1200 чоловік для виконання свого наказу про арешт лідера бунтівників. У свою чергу, лідер заколотників видав «Декларацію», в якій звинуватив Берклі в віроломстві, і знову попрямував штурмувати столицю - Джеймстаун, змусивши свого ворога перебратися на іншу сторону Чесапікської затоки. Рада колонії заборонила Бекону переслідувати губернатора, щоб місцевий конфлікт не переріс у масштабний і не привернув увагу метрополії. Тоді Бекон знову повернувся до своєї улюбленої справи: боротьби з індіанськими племенами. Але йому все-таки довелося знову повернутися до столиці, в якій знову всім заправляв Берклі
Облога Джеймстауна[]
Спалення Джеймстауну.
Бекон обожив Джеймстаун 14 вересня і вже 18-го організував його штурм. Місцеві жителі були так обурені свавіллям правителя, що власноруч палили свої будинки. Губернатор був змушений знову залишити свою резиденцію, однак, через деякий час повернув контроль над урядом колонії. Можливо, це йому вдалося через смерть Бекона, після якої розпався його рух. Зрештою, прибули війська метрополії і відновили порядок, «закони Бекона» були скасовані. Однак і Берклі не залишився біля влади у Вірджинії. Його скоро зняли з посади і відправили назад до Британії.
Галерея[]
