FANDOM


Недописана стаття(варіант-2).jpg Незавершена стаття.

Це незавершена стаття. Їй не вистачає тексту, зображень та посилань.
Ви можете допомогти ВікіВоїнам, Доповнивши або виправивши статтю.


ОписРедагувати

Запорозькі козаки́ (інші назви: запорожці, козаки) - члени самоврядних чоловічих військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону, на межі християнського і мусульманського світів. Основним заняттям козаків була військова справа: охорона і патрулювання торгових шляхів, морські рейди на чайках проти турецького флоту в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.

Колискою козацтва була фортеця на острові Мала Хортиця — Запорізька Січ, споруджена князем Дмитром-Байдою Вишневецьким 1556 року. Сюди з усіх українських земель стікалися вільнолюбні люди, які мали на меті звільнення та оборону територій від іноземних займанців.

Запорізьке козацьке військо сформувалося в середині 16 століття у середній течії Дніпра, на незайманій території Запоріжжя, розміщеній на кордонах Речі Посполитої, Кримського ханства і Московського царства. Основу війська складали руські шляхтичі та міщани.

1572 року невелика частина запорожців була взята на службу і вписана до державного реєстру польським королем Сигізмундом II Августом. Це дало початок реєстровим козакам. Вони квартирувалися в українських порубіжних містах і називалися «Військом Запорізьким Городовим». Кількість реєстрових запорожців у 1617–1637 роках становила близько 6 тисяч. Центр війська розташовувався в Трахтемирові. На противагу привілейованим реєстровцям, більшість козаків належала до нереєстрового козацтва. Вони проживали на українському порубіжжі, Запоріжжі, так званому Низу, і називалися «Військом Запорізьким Низовим». Їхнім центром була Січ. Обидві гілки запорозького козацтва мали власне самоврядування з елементами військової демократії, за зразком шляхетського самоврядування.

З другої половини 16 до середини 17 століття Військо Запорізьке брало участь у більшості воєн Речі Посполитої; зокрема, у Лівонській війні 1558–1583 років, польсько-московській війні 1605–1618 років, Хотинській війні 1620–1621 років, Смоленській війні 1632–1634 років. Крім цього козаки ходили з походами у Молдавію, Московію, Крим, Чорноморське узбережжя Болгарії і Малої Азії, а також активно займалися найманством, особливо під час Тридцятирічної війни 1618–1648 років. Незважаючи на військові здобутки і привілеї, козаки часто зазнавали соціальних утисків з боку місцевої руської і польської шляхти. Правовий і соціальний гніт ставав причиною козацьких повстань, найбільшими з яких були повстання Криштофа Косинського 1591–1593 років, повстання Северина Наливайка 1594–1596 років, повстання Марка Жмайла 1625 року, повстання Тараса "Трясила" Федоровича 1630 року, повстання Івана Сулими 1635, повстання Павлюка 1637 року й повстання Острянина 1637 року.

Богдан Зиновій-Хмельницький.jpg

Гетьман Богдан Зиновій-Хмельницький

У 1648–1657 роках козаки під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького підняли велике повстання у Речі Посполитій, результатом якого стало створення в Наддніпрянщині самоврядної української держави — Війська Запорізького або Гетьманщини. 1654 року для продовження війни з поляками козацька Україна прийняла протекторат московського царя, а 1656 року, через підписання московитами сепаратного миру, уклала союз із Швецією і Трансільванією. 1657 року, після обрання новим гетьманом Івана Виговського, всередині України спалахнуло антигетьманське повстання, що розвинулося у козацько-московську війну. Незважаючи на перемогу гетьмана під Конотопом в 1659 році, він втратив підтримку козацької старшини через союз із поляками. Стартував період козацьких міжусобиць — Руїни, в результаті якої козацька держава розкололася по Дніпру на Лівобережжя, Правобережжя і Запоріжжя. Правобережні козаки опинилася під владою Речі Посполитої, а Лівобережжя і Запоріжжя — під впливом Московії (Запоріжжя при цьому, de-facto, залишалося незалежною державою). 1667 року цей поділ був затверджений Андрусівським миром. Козацькі намагання об'єднати Україну під проводом гетьмана Петра Дорошенка за допомоги Османської імперії у 1672–1676 роках закінчилися поразкою і закріпленням попереднього поділу. 1689 року Московія і Річ Посполита остаточно розділили Гетьманщину. Наприкінці 17 століття поляки ліквідували залишки козацького суверенітету на Правобережжі, а московити зберегли його на Лівобережжі. 1709 року, під час Великої північної війни, козаки під проводом гетьмана Івана Мазепи уклали союз із Швецією, намагаючись визволитися з під московського
Іван Мазепа.jpg

Гетьман Іван Мазепа

панування, але зазнали поразки під Полтавою. 1710 року переможені козаки на чолі з гетьманом Пилипом Орликом прийняли у вигнанні першу козацьку Конституцію. Через повстання Мазепи Московська держава, перетворена на Російську імперію, взяла курс на ліквідацію козацької автономії в Україні. 1754 року росіяни ліквідували українсько-російський митний кордон і 1764 року скасували гетьманство, надавши останньому гетьману Кирилу Розумовському титул фельдмаршала. 1775 року було зруйновано Запорозьку Січ, 1781 року ліквідовано козацький устрій в Україні, а 1783 року закріпачено українських козаків і вільних селян. 3 козацької старшини утворилася нова українська аристократія. Новий устрій проіснував на українських землях до кінця 18 століття, а військові козацькі формування — до 1-ї половини 19 століття. Ще якийсь час нова Запорізька Січ проіснувала в гирлі Дунаю під протекторатом Османської імперії.

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі