FANDOM


Недописана стаття(варіант-2).jpg Незавершена стаття.

Це незавершена стаття. Їй не вистачає тексту, зображень та посилань.
Ви можете допомогти ВікіВоїнам, Доповнивши або виправивши статтю.

Бойові колісниці - використовувалися у великій кількості в країнах Стародавнього світу, зокрема, Стародавнього Сходу - в Єгипті, Ассирії, Персії, Римі, Греції. Воїни на таких колісницях складали спеціальні загони, які виступали попереду або на флангах піхоти. Основним завданням таких загонів була дезорганізація військ противника з метою їхymjuj подальшого розгрому кавалерією і піхотою. І зазвичай, саме за кількістю колісниць судили у загальному про могутність армії.

На думку сучасних істориків, перші колісниці були побудовані у 2300 році до нашої ери на території Месопотамії, проте жодних документальних підтверджень цим припущенням не існує. До того ж, якщо уважно розглянути барельєфи, що збереглися, то складається враження, що у перших возах були запряжені зовсім не коні, а швидше - осли. Таке припущення цілком має право на життя, оскільки перші коні, які були схожі на сучасних, з'явилися тільки у другому тисячолітті до нашої ери. А от вже ассірійські і єгипетські воїни використовували у своїх колісницях коней, зріст яких становив близько 160 сантиметрів, а вага - близько 500 кілограмів.

Важкі ассірійські колісниціРедагувати

З часом колісниці удосконалювалися, з'являлися нові їхні види. Незабаром з'явилися бойові та вантажні колісниці. На думку деяких істориків, крім колісниць існували власне і вози, але вони були винайдені не тільки у Месопотамії, а й на Кавказі. Але при цьому необхідно відзначити, що і конструкція, і назви деталей і частин були ідентичними, що дає право припускати, що центр їхнього створення був єдиним.

Що стосується технології побудови колісниць, то вона постійно розвивалася. І якщо перші колісниці, які з'явилися в Месопотамії, були дуже громіздкими та з важкими платформами, на яких розміщувалися лучники або метальники дротиків, то в Єгипті, наприклад, уже використовувалися легкі вози, що володіли великою маневреністю, які використовувалися не тільки для стрільців, а й самі по собі були серйозною зброєю.

У Стародавньому світі побудові колісниць приділяли велике значення. Про це свідчить, приміром, той факт, що для їхнього виготовлення в Єгипті використовували такі породи дерева, як береза, в'яз, сосна, ясен. Але такі дерева не ростуть у цій місцевості, а доставити їх до місця у ті часи вважалося непростим завданням.

До того ж, в окремих місцевостях колісниці робили на замовлення. Так, археологи виявили велику кількість колісниць на острові Крит (близько 500 колісниць). Але якщо уважно вивчити рельєф острова, то стає зрозуміло, що використовувати такий засіб пересування в умовах гористої місцевості неможливо. Тому, згідно з припущенням німецького вченого Г.Бокіша, вози з Криту експортували до інших держав.

Варто підкреслити і те, що винахід колісниць спричинив справжній фурор у військовій справі. По суті, вони стали основою великої кількості армій, вирішуючи при цьому результат не тільки окремих битв і боїв. Від них залежали долі цілих держав.

Були відомі колісниці декількох видів: з двома колесами з одним або з двома кіньми в упряжці, з двома або чотирма колесами і четвіркою коней в упряжці. Колісниця давніх греків відрізнялися тим, що її кузов був розташований на невисоких колесах. У передній частині розташовувалися перила для закріплення віжок. Задня частина возів була відкрита. Це давало можливість воїнам заскакувати і зіскакувати на ходу. Така колісниця називалася троянською. Існувала ще складніша колісниця, яку називали перською. Вона відрізнялася значно більшими розмірами, з кожного боку були прироблені перила, до осей кріпилися ножі, а до дишла - списи.

Найбільшого поширення використання колісниць отримало в Єгипті і Хетському царстві, які перебували у стані постійної війни один з одним, тому змушені були постійно вдосконалювати свою військову міць. І ось, нарешті, настав вирішальний момент в їхньому протистоянні. За одними даними, вирішальна битва відбулася у 1296 році, за іншими - у 1312 році до нашої ери.

До цього часу в розпорядженні обох держав були потужні армії, а також вдосконалені види бойових колісниць. Саме вони відіграли вирішальну роль у результаті битви. Битва при Кадеші стала першою битвою, хід якої можливо простежити до найдрібніших подробиць завдяки записам літописця Рамсеса II, а також побачити, яка роль була відведена колісницям.

Сили в обох арміях були приблизно рівними - по 20 000 воїнів та приблизно дві з половиною тисячі колісниць з кожної сторони. Вони об'єднувалися в загони по 10, 30 і 50 колісниць. Удосконалення возів полягало в тому, що в колесах використовувалося вже по 8 спиць, а довжину вісі, яка виступала по краях коліс, було значно збільшено, і являло собою довгі гострі ножі, які були грізною зброєю, особливо по відношенню до піхоти противника. Подібні ножі кріпилися і спереду колісниці. Керував колісницею візник, біля нього - воїн із знатного роду.

Між колісницями єгиптян і хетів існували певні відмінності, єгипетські вози були більш маневреними, у той час як хетські - більш потужними.

І зараз абсолютно неважливо, хто здобув перемогу у тій битві, вчені схиляються до думки, що вона закінчилася «в нічию», оскільки у подальшому правителі двох держав уклали договір про ненапад і наданні допомоги у разі потреби. Головне - це те, яку роль зіграли бойові колісниці, і як далі відбувалося їхнє вдосконалення. Вже через деякий час їх везли вже не дві, а чотири, шість коней. Крім того, вони перетворилися у серпоносні.

Серпоносні колісниці, за свідченнями істориків, з'явилися приблизно у 479-401 роках до нашої ери. Основне їхнє завдання, на відміну від простих бойових колісниць, полягало у тому, щоб чинити психологічний вплив на піхоту противника у ході лобової атаки на ураження. Зрозуміло, що новий вид возів вимагав створення нового виду військ, в яких бійці були б безстрашними, не боялися йти на пряме зіткнення з ворогом, навіть при відсутності підтримки своїх військ.

Вперше серпоносні квадриги були використані у битві при Кунаксі, яка сталася між претендентами на престол Ахаменидскої імперії царем Артаксерксом II та його братом Киром Молодшим. Саме виходячи з описів цього бою, можна уявити собі, як виглядала ця колісниця. У неї були великі колеса, які оберталися навколо вісі, довжина якої була розрахована на 4 коня. До кожної вісі кріпилися серпи завдовжки близько 90 сантиметрів. Крім того, до низу вісі кріпилося ще два вертикальних серпи.

Надалі серпоносні квадриги використовувалися вже у битві при Даскелиоці між персами та греками у 395 році до нашої ери, а також у битві при Гавгамелах між Олександром Македонським та Дарієм III.

Але при цьому необхідно зазначити, що такі колісниці були недостатньо універсальні в битвах, оскільки вимагали рівної поверхні. І, по суті, вони більше відігравали роль психологічної зброї, оскільки реальні втрати від використання серпоносних квадриг були незначними.

Тому й не дивно, що з часом бойові колісниці все рідше стали використовувати у битвах, а згодом вони і зовсім зникли.

Також дивіться Редагувати

Галерея Редагувати

ДжерелоРедагувати

Бойові колісниці Стародавнього світу - прототип сучасної військової техніки

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі